КАТЕХИЗАЦІЯ

Чи знаємо ми, християни, основні засади нашої віри? Чи можемо передати їх нашим дітям? Питання риторичні.
Ця розсилка допоможе тим християнам, які бажають, щоби їхня віра базувалась на твердому грунті знань, бажають поновити у власній пам'яті та мати можливість навчити своїх дітей основним положенням християнства. Вона особливо актуальна для вірних Греко-Католицької Церкви, яких за політичними та історичними обставинами доля розкидала по всьому світу, які не завжди мають можливість спілкування зі священниками та монахами рідної Церкви, і які не мають іншого доступу до церковної літератури, крім використання можливостей всесвітньої мережі.

Катехизацію на парафії Покрови Пресвятої Богородиці

 проводить п. Ольга Шептицька-Міхней

тел.: +380971608477


Що ж таке Катехиза?

Термін «катехизація» походить від грецького слова «катехизо» − повчаю, наставляю. У християнському світі так називають процес вивчення основ науки Христа.

Блаженніший Любомир Ґузар сказав: «Процес катехизації повинен тривати від зачаття до останніх хвилин земного життя, тому що це є процес оцерковлення і виховання у вірі». Тож потрібно постійно наголошували на цій неперервності, коли малеча переходить в групу молоді, а далі в групу дорослих. 

Тобто, катехитична наука - один із найголовніших методів удосконалення християнського життя. 

Діти - не власність, якою ми володіємо і розпоряджаємось, а - дар, який потрібно пестити і плекати. Діти - найважливіші гості. Вони входять в наш дім, вимагаючи найчуйнішої уваги, перебувають з нами на якийсь час і потім залишають нас, щоб йти своєю дорогою.

о. Генрі Нувен


«БОЖЕ СЛОВО І КАТЕХИЗАЦІЯ», - ПОСЛАННЯ СИНОДУ ЄПИСКОПІВ УГКЦ 2018 РОКУ

Дорогі родини! «Ваша домівка є першою і найважливішою школою, де ваші діти мають навчитися любити Бога і людей. Якою буде та школа, таким буде й навчання», - казав праведний митрополит Андрей. По-християнськи виховуйте дітей, створюйте в сім'ї особливу атмосферу спільної молитви - моліться разом перед святими іконами, святкуйте неділі і свята, беручи участь зі своїми дітьми в парафіяльній Божественній Літургії...


«БОЖЕ СЛОВО І КАТЕХИЗАЦІЯ»

Послання Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви 2018 року
до духовенства, монашества і мирян

Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави,
бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії

(1 Кор. 9, 16).

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорогі браття і сестри в Христі!

Після свого славного триденного воскресіння наш Спаситель Ісус Христос передав своїм апостолам особливу місію: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 19-20). Бути християнами означає бути учнями Ісуса Христа, єдиного Учителя, носіями Його Духа, вістунами Його Доброї Новини та свідками Істини, якою є Він сам. Як член Церкви Христової, кожен християнин покликаний зростати в Ісусовому учнівстві: Силою і діянням Святого Духа щоразу глибше пізнавати свого Божественного Учителя, який присутній у спільноті Церкви, та ділитися своїм досвідом із ближніми.

Здійснюючи своє запевнення - «Я з вами по всі дні аж до кінця віку», воскреслий Христос перебуває в Тілі своєї Церкви у Святих Таїнствах та Божому Слові. Щоразу, коли ми читаємо Святе Письмо, маємо нагоду слухати Слово нашого Вчителя, який нас навчає Своїм Духом Святим, виховує, провадить до всякого доброго діла. Святіший Отець Франциск у своєму Апостольському повчанні «Радість Євангелія» підкреслює нерозривний зв'язок між Божим Словом та навчанням і передаванням віри, тобто катехизацією: «Вивчення Святого Письма має бути дверима, відкритими для всіх віруючих. Основне, щоб об'явлене Слово глибоко збагатило катехизацію і всі зусилля з передавання віри. Євангелізація вимагає близькості зі Словом Божим, а це зобов'язує, щоб єпархії, парафії і всі католицькі організації забезпечували ґрунтовне і постійне вивчення Біблії, а також сприяли особистому і спільнотному молитовному читанню Слова Божого» (п. 175).

Читаючи Боже Слово, роздумуючи над ним і молячись ним, ми зустрічаємо Христа, пізнаємо і приймаємо Його. Саме це і є завданням катехитичного служіння - не тільки привести людину до зустрічі з Ісусом Христом, а досягти того, щоб вона, пізнавши Його, повірила в Нього, жила в єдності з Ним і, за словами апостола Павла, дозрівала до повноти Христа.

До апостолів, які, простуючи з Єрусалима до Емауса, розмовляли і сперечалися між собою про те, що сталося, Ісус наближається, супроводжує їх і пояснює їм Писання (пор. Лк. 24, 13 - 35). Cучасна людина також потребує такого супроводу віри протягом усієї своєї земної мандрівки за Христом. Церква здійснює цей супровід у різний спосіб, зокрема й за допомогою катехитичного служіння. «Метою катехизації - основного діяння Церкви - є навчати й виховувати у вірі християнина та провадити його до сопричастя з Ісусом Христом та церковною спільнотою» (Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха», 54). Постійна та безперервна у віковому сенсі катехизація дітей, молоді, дорослих і літніх осіб - необхідна якість живої парафії як місця зустрічі з живим Христом.

Прагнемо підкреслити, що бути учнем Христовим - це завдання всього нашого життя. Ось чому навчання і передавання віри (катехизація) - це не лише підготовка дітей до першої Святої Сповіді та урочистого Святого Причастя, а постійне і безперервне зростання у вірі всіх вірних Христової Церкви - дітей, молоді, дорослих.

Відповідальність за проголошення Божого Слова та катехизацію

Розглянувши стан проголошення Слова Божого та катехитичного служіння, дякуємо Богові за все добро та рясні плоди, які приносить благовість Христового Євангелія в пастирському служінні нашої Церкви як в Україні, так і в різних країнах світу. Хочемо висловити визнання і вдячність священикам, богопосвяченим особам, катехитам, батькам - усім, хто щиро присвячує себе проголошенню Божого Слова та бере участь у навчанні і передаванні святої віри.

За християнське виховання своїх вірних відповідає вся Церква, бо, як матір, вона дбає про народження до нового життя в Христі та зростання у вірі кожної людини. Уся Церква покликана ділитися своєю вірою та проповідувати Євангеліє спасіння, але кожен виконує цю місію відповідно до місця свого служіння в церковному Тілі. Ми прагнемо, щоб усі вірні, сповнені радістю зустрічі з живим Христом і належності до церковної парафіяльної спільноти, жили та ділилися вірою у воскреслого Христа.

Сім'я - домашня Церква, батьки - перші вихователі віри

Висловлюємо щиру вдячність батькам, бабусям і дідусям, хресним, які передають живий скарб віри з покоління в покоління. Ми пам'ятаємо, що впродовж важких десятиліть комуністичного режиму саме наші сім'ї були тим простором дії Святого Духа, не підвладним атеїстичній пропаганді, - простором, де плекали і зберігали віру в Бога та вірність Христовій Церкві.

У всі часи, незалежно від зовнішніх обставин, сім'я, як домашня Церква, була, є і буде першим середовищем плекання і передавання віри. Тому і сьогодні скеровуємо погляд і увагу на сім'ю, щоб допомогти їй, а передусім батькам, поглибити своє духовне життя, щоб вони були здатними передавати дар святої віри своїм дітям і внукам. У цьому важливому завданні батькам повинні допомагати хресні батьки, дідусі, бабусі, їхні родичі, друзі, школа, парафіяльна спільнота. Кажемо «допомагати», бо замінити сім'ю в цьому відповідальному завданні не може ніхто.

Дорогі родини! «Ваша домівка є першою і найважливішою школою, де ваші діти мають навчитися любити Бога і людей. Якою буде та школа, таким буде й навчання», - казав праведний митрополит Андрей (Християнська родина, 13). По-християнськи виховуйте дітей, створюйте в сім'ї особливу атмосферу спільної молитви - моліться разом перед святими іконами, святкуйте неділі і свята, беручи участь зі своїми дітьми в парафіяльній Божественній Літургії. Святкуючи разом, плекайте християнські родинні звичаї та традиції, виховуйте в дітей християнські погляди на життя та розвивайте в них відчуття належності до церковної парафіяльної спільноти і свого народу.

Дорогі батьки! Ви є першими вчителями віри для своїх дітей, виховуйте їх прикладом власного життя і словом молитви. Звіщайте їм Євангеліє, читайте Слово Боже, твори про життя святих і наших новомучеників, які є взірцями віри, прийнятої, пережитої і засвідченої. Починайте день ранковою молитвою, а завершуйте вечірньою, заохочуючи дітей словами: «Ходімо молитися». Свідчіть свою віру власним життям.

Вчитися мови віри

Апостол Павло в Посланні до римлян твердить, що «віра із слухання, а слухання через слово Христове» (10, 17). «Букварем», з якого вивчаємо мову віри, є Святе Письмо і Катехизм нашої Церкви. Тому заохочуємо, щоб Святе Письмо та Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха» були настільними книгами в кожній родині.

Про читання Святого Письма в родині наш праведний митрополит Андрей навчає: «Треба, щоб кожний християнин ясно здавав собі справу з користі читання і знання Святого Письма. Святе Євангеліє є предметом, що хату освячує і стягає на неї благодать, бо є предметом віри й любові жителів хати. Воно стереже їх перед злом, показує їм дорогу, підносить їх серця до неба, очищує плями їх душ. Я не вагався б сказати, що воно лікує рани їх тіл. Звичай читати Святе Письмо кожного дня, хоч би хвилинку, повинен стати звичаєм кожної християнської родини. Те читання повинно бути щоденним кормом людей. Воно ж кормом здоровим, цілющим, скріпляючим...» (Про почитання Святого Хреста).

Священик від імені єпископа є головним катехитом і учителем віри у парафії

Звертаємося до вас, дорогі отці, браття у священстві. Допоможіть нам добре організувати та якісно і з відчуттям святого обов'язку забезпечити весь процес християнського навчання і виховання дітей, молоді та дорослих, щоб донести Слово Боже і правди віри до всіх вірних.

З ревністю і запалом проголошуйте Боже Слово, підтримуйте і провадьте вірних до його розуміння та молитви з ним. Створюйте в парафіях біблійні гуртки, заохочуйте вірних до практики молитовного читання Святого Письма у церковній спільноті та сім'ї. Ретельно, з молитвою готуйте свої проповіді, ґрунтуючись на Божому Слові, щоб воно було «живим і діяльним» у житті вірян. Організовуйте та особисто супроводжуйте в парафії групи вивчення Катехизму УГКЦ, щоб читання цієї книги провадило людей до зустрічі з воскреслим Христом, живило їхню віру, давало їм відповіді на проблеми сьогодення та надихало їх до служіння.

Ви, дорогі священики, є відповідальними за якість катехитичного служіння в парафії. Дбайте, щоб християнське навчання було пристосоване до віку кожного. Супроводжуйте дітей, молодь, дорослих у їх постійному зростанні у вірі. Разом із катехитами плануйте катехитичні зустрічі й різні заходи, зважаючи на поступовість і систематичність навчання та виховання у вірі.

Пам'ятайте про важливість передавання християнської віри відповідно до способу спілкування сучасних людей, тому залучайте до процесу християнського навчання і виховання новітні методи й засоби. Дбайте про катехитів, про їх початкову та постійну формацію, підтримуйте їх служіння духовно і матеріально.

Плекайте катехитичну справу і заохочуйте до цього інших, пробуджуйте і підтримуйте запал до служіння, щоб ваша парафія справді була місцем зустрічі з живим Христом, зростання у вірі та передавання її наступним поколінням.

Катехити - «надійні помічники священиків у катехитичному служінні»

Звертаємося до вас, дорогі катехити - миряни й богопосвячені особи, і складаємо вам щиру подяку за віддане служіння в парафіях. Ви - надійні помічники для священиків у місії християнського навчання і виховання поколінь вірних нашої Церкви. Церква високо цінує ваше покликання і служіння.

Ваше покликання передавати віру в живого Христа походить із радості особистої зустрічі з Ним і належності до церковної парафіяльної спільноти. Ваше бажання ділитися цією радістю з іншими, допомагати їм пізнати Христа є відповіддю на прагнення сучасної людини, яка шукає «Дорогу, Істину і Життя». Допоможіть сучасній дитині, молодій і зрілій людині зустріти Ісуса, пізнати Його науку, живитися Божим Словом і Пресвятою Євхаристією.

Від імені Церкви пробуджуйте, надихайте і підтримуйте запал до пізнавання Слова Божого і правд віри, до життя ними. Плекайте особисту молитву та провадьте до молитви тих, кого виховуєте. Дбайте про свою постійну формацію, щоб краще послужити Божій справі та відповісти на сучасні виклики. Проявляйте активність і творчість у своїй парафіяльній спільноті. Будьте людьми молитви та свідчення християнського життя.

Парафіяльна спільнота

Звертаємося до всіх вірних нашої Церкви, адже до передавання віри покликані всі члени церковної спільноти. Від сумлінності виконання цього права і обов'язку кожним християнином залежить розвиток парафії, Церкви та суспільства. Парафіяльна спільнота повинна дбати про духовно-моральний розвиток кожного її члена, а також проповідувати Євангеліє всім людям. Ця спільнота має бути натхненницею і рушієм катехизи та основним місцем її проведення.

Тому плекайте покликання до богопосвяченого життя, священичого та катехитичного служіння. Цінуйте осіб, які звіщають Боже Слово, провадять до зустрічі з Христом, виховують і супроводжують у вірі. Моліться за них, виявляйте їм сприяння та підтримку.

Пізнавайте щоразу глибше Слово Боже, дозвольте йому змінювати вас. Читайте Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха», щоб пізнавати правди віри та жити ними. Діліться радістю зустрічі з воскреслим Христом, беріть активну участь у спільнотному і молитовному житті парафії. Свідчіть свою віру прикладом життя в особистій, сімейній, професійній і суспільній сферах. Щодня живіть вірою, молитвою і ділами милосердя.

Пресвята Богородиця - Мати й Учениця Ісуса, яка почула Його Слово і повірила в Нього, прийняла і дарувала Його світові. Вона завжди є для нас прикладом того, як бути учнями Христа і вести до Нього інших, щоб завдяки нашому свідченню віри люди, які сьогодні взивають: «Хочемо бачити Ісуса» (Ів. 12, 21), - могли пізнавати, приймати Його і жити в єдності з Ним.

Хай Пресвята Богородиця провадить нас у місії слухання Божого Слова і втілення його в щоденне життя, щоб ми дедалі глибше пізнавали науку Христову, зростали у вірі та передавали її іншим з радістю і запалом.

Благословення Господнє на вас!

Від імені Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святих мучеників Парамона та Філумена,
12 грудня 2018 року Божого


10 заповідей для батька

I. Перший обов'язок батька у стосунку до дітей - любити їхню маму.
Виховання - завжди командна гра. Батько може захистити матір, підміняючи її, даючи їй можливість відпочити, відновитися і знайти трохи часу для себе.

II. Батько перш за все повинен "бути".
Його присутність повинна означати: "Ви, моя сім'я, - найголовніше в моєму житті". Бути у випадку батька означає спілкуватися з дітьми, обговорювати їхні проблеми, залучати їх, наскільки це можливо, до участі у своєму житті. І навчитися помічати всі малі і великі знаки, які постійно надсилають діти.

III. Батько є прикладом, хоче він того чи ні.
Батько - зразок чесності, порядності і доброзичливості. Навіть якщо діти не помічають цього, а іноді і заперечують, насправді вони дивляться на те, що і як робить батько і чому він робить так, а не інакше. Те, що ми називаємо совістю, багато в чому залежить від батька.

IV. Батько гарантує надійність.
Батько - це охоронець. Вся сім'я чекає, що батько захистить її. Батько охороняє також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, іноді забороняючи певні речі. Це найкращий спосіб сказати: "Я дбаю про тебе".

V. Батько заохочує і надає сил.
Батько доводить свою любов повагою, слухаючи і приймаючи. Його любов - справжня, як у тих, хто говорить: "Що б не трапилося, я завжди з тобою!" Завдяки цьому у дітей з'являється самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

VI. Батько пам'ятає і розповідає.
Батьківство є островом порятунку для тих, хто важко провів свій день. Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює в особливу сімейну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися між собою. Добрий батько здатний створити чарівну атмосферу спогадів.

VII. Батько вчить вирішувати проблеми.
Батько - найкращий путівник у навколишньому світі. Він має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, завдяки тому, як він ставиться до дійсності, що нас оточує. Батько - це людина, яка дає дітям карту життя.

VIII. Батько прощає.
Прощення батька - це те, що дитина відчуває найбільше і чого очікує найбільше; це чи не найважливіша ознака батька.

IX. Батько - завжди батько, навіть якщо він живе далеко.
Кожна дитина має право на "свого" батька. Коли батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, то завдає їм рану, яка ніколи не заживе.

X. Батько - це образ Бога.
Бути батьком - велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології написано про те, що діти виробляють для себе образ Бога, ґрунтуючись на образі власного батька. Ісус навчив нас молитви "Отче наш". Якщо мати молиться разом з дітьми - це прекрасно, але одночасно звично. Якщо ж з дітьми молиться батько - вони ніколи про це не забудуть.


У трикутнику "церква - школа - родина" найважливішою ланкою є саме сім'я, яка дає дитині християнське виховання та формує її духовну особистість.

                                   (о. Борис Гобир - викладач Івано-Франківської Академії ім. Ів. Золотоустого)


Церква і школа дійсно можуть бути крилами, які можуть бути допомогою і підтримкою. Але якщо родина не виконає своїх головних обов'язків, які вони мають не від держави, а від Бога, то марні всі зусилля церкви і школи. 

Християнське виховання - це передання від батьків, а не від школи і навіть не від церкви, цінностей християнських тим, кому вони мають право це передати - своїм дітям. 

Дитина - це не тваринка і не рослинка. 

Батьківство і материнство - це Дар Божий, який дарує нам Господь для того, щоб ми належним чином ним заопікувалися і принесли йому, як вияв свого християнства, своєї віри і своєї праці. Для декого християнське виховання - це навчити дитину молитися, для декого - заставити ходити до церкви, для декого - щоб діти були чемні і слухалися тата й маму.

Любомир Гузар завжди говорив, що для християнина найважливіше - бути людиною. 

Тато має любити маму, а мама - тата. Вони мають взаємно шанувати одне одного, поважати, не сваритися, принаймні в присутності дитини. І разом любити цю крихітку, жертвувати їй свій час, працю, здоров'я. Тоді жодних монстрів у сім'ях не народиться і не виховається. В нас буде нормальне християнське суспільство. 

Родина - це є царство батька, світ матері і рай дитини. Царство батька означає, що він - провідник, який веде за собою, який знає дорогу. За ним родина піде будь-куди. Він забезпечує родині благополуччя і спокій. За таким батьком родина почуває себе захищеною. Світ матері - саме вона наповняє родину собою, своїм теплом, участю, працею, присутністю. Коли діти цілий день набігаються, награються і прибігають додому - раз там є мама, значить, будуть ситі, значить, буде гарно, приємно, можна буде поговорити. Рай дитини - якщо в дитинстві не було відчуття, що дитина живе в раю, значить, дитинство пройшло мимо. Багато дітей сьогодні живуть у пеклі. А рай - це коли дитина задоволена своїм життям.



"Ніколи не робіть з дітей заручників, ніколи!"


"Вшановувати Бога це визнавати Його реальність..." 


Голова і Батько УГКЦ про Дар життя

Катахеза на тему «Родина» з єпископом Радославом Змітровичем OMI. Частина 1 

Про цінність людського життя.

 о. Орест Фредина


Для наших діточок