РЕКОЛЕКЦІЇ

Сьогодні 22 березня ми розпочали реколекціі (духовні вправи)!
Наш реколектант о. Петро Цідило зі згромадження Воплоченого Слова (Івано-Франківськ) після Хресноі дороги розважав над Страстями Ісуса в світлі Євангелія св. Івана Богослова!
У нашому храмі для вшанування виставлено мощі Св. Івана Павла ІІ.


Хресна дорога селом

Сьогодні 23 березня на нашій парафії благословенний день! У нашому селі відбувалась Хресна хода. Під проводом о. Петра Цідила ВС, у процесії ми переносили й мощі Св. Івана Павла ІІ, якими благословили наше село і, зокрема, найстаршу нашу односельчанку пані Маруню (99 років).
Великотур'янці у цій Хресній дорозі розважали про ПРИСУТНІСТЬ Богородиці у співстражданнях Господа Нашого Ісуса Христа, вслухаючись у слова "Хресної Дороги у світлі фатімських об'явлень" авторства о. Josafat Boyko ВС.
Після Євангельського читання від св. ап. Матея, наш реколектант виголосив проповідь в якій наголосив на значенні Хресної жертви Ісуса, та чого Він цією жертвою нас хотів навчити!
На завершення сьогоднішнього дійства в церкві о. Петро ще мав науку пояснення про молитву св. Єфрема.
Опісля всі бажаючі мали можливість приступити до св. Тайни Покаяння. 


Катехитична школа ім. Св. Йосифа Обручника

Сьогодні 10. 03. 2019 р., на нашій парафіі свято! До нас завітали поважні гості: о. декан Зореслав Котович, який очолив Святу Літургію, а опісля освятив наш катехитичний клас, та Голова районноі Держадміністраціі Мазур Юрій Йосипович та Заступник голови районноі ради Лаврів Михайло Миколайович зі своіми привітаннями та подарунками з нагоди відкриття парафіяльного катехитичного класу.
Дякуємо УСІМ за свято, особливо дітям, які щиро сьогодні вітали гостей! 


Старенька церква Святої Параскеви

(1642 р.)

Поміж вікових дерев та мальовничих краєвидів, на невисокому пагорбі села Велика Тур'я возвеличується духовна скарбниці - церква святої Параскеви. Її історія тісно пов'язана з історією села. «Були часи, коли церква залишалась єдиним острівцем просвітництва, світлим променем на довгій дорозі глухої середньовічної темряви», - так у своїй книзі «Від Руси до України. Історія Великої Тур'ї» розпочинає розповідь про історію старої церкви Андрій Бібик. 

З великою вдячністю авторові за працю, ми скористаємося даним виданням і дізнаємося багато цікавого про духовну скарбницю великотур'янців... «Першою згадкою про церковні справи в нашому селі можна вважати повідомлення про призначення парохом отця Тимотея. Як повідомляє журнал «Нива» (№ 7-8) 1938 р. у статті Юліана Бабія «Вістки про священиків Долинщини та Калущини»: «Парохом церкви Святої Параскеви в селі Тур'я Велика (Долинський район) єпископ Йосип V (Шумлянський) рукоположив у Львові 25 квітня 1680 року Тимотея Тур'янського, який щойно прийняв сан». 

З цієї замітки випливає, що церква уже на той час носила ім'я святої Параскеви, а отже отримала її раніше. За переказами, вона згоріла під час татарського набігу. 

 У фонді Галицького намісництва виявлено документ, у якому сказано, що в селі Велика Тур'я церква святої Параскеви збудована 1761 року місцевим колятором Станіславом Броневським. Довжина її - 8 сажнів, ширина - 8,5 сажнів, вартість 200 флоренів. Вартість дзвінниці -10 флоренів. Дзвони Великий дзвін вагою 150 фунтів, вартістю 120 флоренів. Дзвін вагою 100 фунтів, вартістю 100 флоренів. Дзвін вагою 80 фунтів, вартістю 90 флоренів. На куполі дзвіниці розміщувався дзвін вагою 15 фунтів, вартістю 20 флоренів. Вівтар - на полотні з іконою розп'яття Христа, вартістю 20 флоренів. З правого боку - вівтар із зображенням св. Параскеви вартістю 20 флоренів, а з лівого - із зображенням св. Миколая вартістю 20 флоренів. Ще одна згадка про церковні справи датована 20 червня цього ж таки 1761 року. 

То лист, написаний Антонієм і Станіславом Броневицькими до Льва Шептицького, у якому вони просять після смерті пароха Григорія Керницького призначити в селі священиком Івана Кобльовського - сина Стефана, пароха Дідушич Малих. У ньому йдеться, що «...у селі Велика Тур'я церква під відозвою святої Параскеви, дерев'яна, на дубовім фундаменті, під гонтовим дахом вартістю 200 флоренів 35 крейцарів. Дзвіниця дерев'яна, на ялиновім фундаменті, під гонтовим дахом, у доброму стані. 

Помешкання пароха старе... Луки Реміцьке - 1 морг, 800 сажнів. За Даниловим потоком - 20 моргів 1 350 сажнів. Лозочне - 4 морги 110 сажнів. Яровища - 6 моргів. Семкове - 18 моргів. Два городи на місці 1 211 сажнів. 

 Пасовисько - на захід від межі Дідушицької і Човган - 16 моргів, загалом 68 моргів. Парох цієї церкви мав вільний вируб і вільне мливо. Під кінець ХІХ століття церкві належало 116 моргів поля та сіножатей, чистий дохід від яких складав 67 золотих 66 крейцерів. Перелік нив, які належали церкві у кінці ХІХ - на початку ХХ століть: Голятин - городи; Драбешний (теперішнє Драбишне), Глибоке, Данилів потік, Яворнишка сіножать, дороги. 

 У цьому ж інвентарному описі майна зазначається, що в церкві були полотна, рушники, одяг для відправлення літургії, предмети, необхідні для хрещення дітей та вінчання. І нині, збоку села, за рікою, замаєна розлогими липами, стоїть старенька дерев'яна церква. На її причілку здалека видно дату - 1642 рік. За свідченнями отця-декана Жовніровича, який утримував парафію в селі 17 років, цю дату виявлено на підвалині при капітальному ремонті церкви. Є також документи, що 1761 року в селі побудована церква розміром 8 х 8,5 сажень. Це приблизно 15,2 х 15,65 м. Хрести мали поперечні планки, як у православ'ї. Але теперішня будівля - 17 х 7 м. До капітального ремонту можна було помітити, що церква перекладалася, бо не всі врізи сходилися. Зараз вона оббита плитами. 

Старі люди, мабуть, пам'ятають, що колись, як у нас, так і в Баличах, ходили розмови про те, що в Тур'ї побудована церква за планом балицької, а там - тур'янської. Але церква, котра нині стоїть у Баличах, теж не відповідає цим розмірам, що спеціально перевірялося... Старожили пам'ятають, що теперішня церква перенесена із селища. Дата, виявлена на підвалині, може бути роком її побудови там. А сам факт перенесення церкви у Велику Турю, а не побудови нової, свідчить, що його жителі остаточно переселилися сюди, забрали із собою церкву, яка мала інші розміри, і тому не відповідає документам. 

 Метричні книги цієї церкви (Запис одружених і померлих) розпочаті 1784 року. Реєстрація народжених -1810 року. У дочірній церкві с. Белеїв метричні книги заведені 1785 року. Додаткові відомості про церкву отримуємо з Шиматизму Львівської греко-католицької єпархії за 1906 рік., (с. 61-62): «У великій Тур'ї церква святої Параскеви дерев'яна. 

 Канонічна візитація 1879 р. убезпеч. в «Дністрі». Патрон - його величність цісар. Парох - о. Олексій Зарицкий, вислуж., декан. Жонатий. Число парохіян греко-католицького обряду - 1 963 осіб... 

 Із Шематизму за 1931-1932 роки: Патрон церкви - уряд. Парох - о. Іван Бордун - жонатий. Число парохіян греко-католицького обряду - 2 177. Латинників - 62, жидів - 280. Протестантів (німці на Широкім Полі) - 330... Резиденція отця розміщалася в центрі села, навпроти нинішнього пам'ятника.... Навпроти, метрів 12 від дороги, стояла велика каплиця. 

Із Шематизму знаємо, що вона збудована 1874 р. Довжина її - 9,37 м., ширина - 5,68 м. всередині був дерев'яний вівтар, на якому розміщалися дві ікони вартістю 200 флоренів. У каплиці проходили всі християнські обряди й молебні. (Її зруйнували в 1969 році.) У куполі знаходився великий дзвін, що скликав людей на Богослужіння. Справа під каплицею стояв Хрест пам'яті загиблим у першій світовій війні 1914-1918 рр.. Трохи південніше від нинішнього пам'ятника, між трьома розлогими липами - пам'ятний Хрест на честь скасування панщини 1848 року. 

 Після смерті о. Бордуна священиком у селі став о. Михайло Боднарчук, який приїхав сюди раніш, як помічник священика. 1946 р. радянська влада ліквідувала греко-католицьку церкву... пароха 1947 року засудили на 10 років тюремного ув'язнення. Їмость з дітьми викинули з резиденції - вони виїхали з села. Осиротілу оселю радянська влада використовувала в різних цілях. У різний час там розміщалися і почта, і сільська рада, і шкільні класи. У 60-х роках ... на цьому місці збудували магазин, будинок вчителів. 

 Далі парафія приймала багатьох священиків, - тимчасових і на довший час. Бувало, що й не було ніякого. Постійними були отці Чолій, Фіцієлович, Кленовський, який теж відбув тюрму за підпільну діяльність... Пізніше з Долини доїжджали о. Коцур та о. Жовнірович. 1989 р., коли на греко-католицьку церкву припинилося гоніння парафіяни села на чолі з тодішнім священиком о. Миколою Гладеньким одностайно вирішили повернутися до греко-католицького віровизнання»...


З історії нового храму


У своїй книзі «Від Руси до України. Історія Великої Тур'ї» автор Андрій Бібик стверджує, що «Старенька наша церква своїм зовнішнім виглядом нагадувала, що треба будувати нову. Упродовж ХХ століття село тричі починало будувати її. Двічі будівництво припинялося через обставини, незалежні від села... У 20-х роках минулого століття в Голятині (де поворот гостинця) справа на бережку була збудована піч для випалювання цегли на церкву (на той час було випалено 100 тисяч штук). Але польська влада заборонила подальше виготовлення. Віднайшли, а може і підкупили трьох чоловік із села, які поставили хрестики, бо й розписатися не вміли через неграмотність, під зверненням про те, що цегельня забруднює повітря в околиці, і заборонили роботу. Поляки запропонували свої послуги в будівництві церкви, але за це люди всім селом мали відробити два роки на користь влади. Звичайно, на такий крок вони не погодилися. 

Документи на церкву зберігалися в Кондрина Миколи Дмитровича. У 30-х роках обговорювалось питання як, з чого і де будувати церкву. Вирішили зводити дерев'яну. Обрали комітет. Головою став Михайло Мельник (Прендз). Питання стояло тільки - де будувати. Відповідного місця для церкви не було, бо господарські клаптики землі виявилися замалими для такої будови. Громада вирішила просити отця Бордуна виділити ділянку на парафіяльнім полі біля каплиці. Але священик категорично відмовився. У листопаді 1938 року голова комітету поїхав у Львів до митрополита Андрея Шептицького просити дозволу на будівництво церкви на парафіяльнім полі з поясненням, де саме може бути виділена площа. Такий дозвіл від митрополита одержав з відповідним зверненням до пароха. Після цього отець Бордун раптово помер, як тоді люди казали - «на атак серця». 1941 року зведено фундамент, 1942 - заготовлений ліс, у 1943 році почалося будівництво. Будували приїжджі майстри. Стіни викладалися з гибльованого шпона хвойного дерева. За літо стіни були зведені з південної сторони висотою до трьох метрів, з північної - понад метр. Шпон укладався так майстерно, що ніде - ні на вуглі, ні в одвірку не увіткнув би сірника. Стіну зачищали гимбалком так, щоб не видно було стики шпонів. Видавалося, що вона зроблена з однієї плахти. Довжина церкви сягала близько 30 метрів. Вхід розміщувався зі сходу. Але то був час війни. Люди порозходилися, і будувати стало нікому. У такому вигляді церква дочекалася другого приходу «совітів». Під час проходження тут фронту, вони почали розбирати її для побудови моста через Свічу, але матеріал видався надто коротким. У 50-х роках з нього побудували клуб і приміщення читальні. Люди на таку перебудову відгукнулися дуже негативно і застерігали своїх дітей відвідувати клуб... 

 Тільки третя спроба увінчалася успіхом. 

З 1995 року нова церква почала поволі, але впевнено зводитися вгору і через 6 років засяяла в піднебессі красивими сріблястими куполами в основному завдяки старанням головного майстра Івана Готліба та церковного касира Михайла Яцковського за пароха, декана отця Василія Гладенького», - таку цікаву інформацію про будівництво нової церкви у селі Велика Тур'я подає нам у свій книзі Андрій Бібик. 

 2 грудня 2007 року в атмосфері духовної радості і піднесення відбулося відкриття і освячення храму Покрови Пресвятої Богородиці, яке здійснив Єпископ Івано-Франківський УГКЦ Кир Володимир (Війтишин). Освячення новозбудованого храму стало справжнім святом для парафіяльної громади, яка йшла до цього дня довгі роки. Лунали слова подяки тим, хто найбільше спричинився до цієї благодатної події.

Святкування 10-річчя храму 


Парафіяльна управа 

 Парафіяльна управа на чолі із священиком, діє як орган парафіяльного самоврядування.
Настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці - отець Михайло Міхней (від 16. 09. 2018).


старший брат - Скаб'як Іван Федорович

старша сестриця - Гринишин Євгенія Іванівна

касир - Жолна Віра Михайлівна

дяк - Володимир Куш

паламар - Пиць Микола Миколайович


Наші хористи


Старший церковний хор

1. Крайник Оксана Дмитрівна                                16. Лаврів Окана Іванівна

2. Сливчук Леся Володимирівна                             17. Крайник Леся Олегівна

3. Томків Марія Миколаївна                                     18. Крайник Іван Васильович

4. Ольшанецька Ольга Миколаївна                       19. Крайник Василь Миколайович

5. Мельник Ольга Онуфріївна                                   20. Ярич Іван Миколайович

6. Каратник Ольга Михалівна                                   21. Петрушка Богдан Васильович

7. Ярич Ганна Миколаївна                                          22. Петрушка Василь Антонович

8. Петрушка Марія Михайлівна                                23. Дубінський Володиир Іванович

9. Бабінець Іванна Іванівна                                        24. Горін Володимир Яролавович

10. Моштук Марія Ярославівна                                 25. Стефурак Остап Васильович 

11. Петрушка Марія Володиирівна                          26. Крайник Іван Васильович 

12. Сливчук Ольга Павлівна                                       27. Куш Володиир Михайлович 

13. Сливчук Іванна Іванівна                                      28. Крайник Микола Васильович

14. Ольшанецька Окана Миронівна                        29. Крайник Ольга Миколаївна

15. Бабій Марія Михайлівна                                       30. Тиндик Марія


Спільнота 

"Матері в молитві"



Своєю молитвою матері парафії єднаються з матерями всієї України і цілого світу. Спільнота поєднує в собі жінок, які під опікою служительки Кондрин Надії Василівни сердечно допомагають одна одній,  молитовно заступаються за дітей нашої парафії та цілої України.

До спільноти належать:


1. Кондрин Надія Василівна

2. Торос Ольга Михайлівна

3. Каніболоцька Надія Миколаївна

4. Костів Марія Михайлівна

5. Князик Оксана Ярославівна

6. Кухта Тамара Олекіївна

7. Яцковська Оксана Дмитрівна

8. Подайко Стефа Якимівна

9. Фендик Галина Константинівна

10. Довганич Олекандра Михалівна

11. Грешко Олекандра Василівна

12. Крайник Оксана Михайлівна

13. Сливчук Людмила Миколаївна

14. Біланчин Світлана Іванівна

15. Галай Оксана Ярославівна

16. Кондрин Леся Йосипівна

17. Лаврів Ольга Юрківна

18. Крайник Марія Михайлівна

19. Сливчук Тетяна Андріївна

20. Крайник Світлана Олекандрівна

21. Ярич Анастасія Олександрівна

22. Дзуль Галина Дмитрівна

23. Сливчук Марія Олекандрівна

24. Сенюк Надія Василівна

25. Бринош Олександра Михайлівна

26. Петрушка Марія Степанівна

27. Мельник Мирослава Михалівна

28. Пиць Віта Михалівна

29. Рудяк Зоряна Зеновіївна

30. Скаб'як Марія Василівна

31. Савко Дарія Василівна

32. Котуранова Ольга Василівна

33. Ваків Надія Іванівна

34. Стефурак Анастасія Миколаївна

35. Кондрин Мирослава Михалівна

36. Гринишин Євгенія Іванівна

37. Лаврів Олена Михайлівна

38. Лаврів Віра Михайлівна

39. Горін Марія

40. Бабінець Марія

41. Куш Марія

42. Сенюк Марія

43. Романків Світлана Василівна

44. Маріуца Людмила Михайлівна

45. Лаврів Наталія  



Сливчук Ольга Павлівна

Петрушка Марія Володимирівна
Бабінець Іванна Іванівна
Крайник Леся Олегівна
Біланчин Ірина Тарасівна
Лаврів Оксана Іванівна
Петрушка Ірина Миколаївна
Муштук Христина Іванівна
Савко Леся Михайлівна
Муштук Марія Ярославівна 


ЗАПРОШУЄМО усіх бажаючих приєднуватись до так важливої прави - МОЛИТВИ ЗА ДІТЕЙ!